Що таке здоров'я? Наявність і збереження здоров'я дитини як умова її повноцінної адаптації до шкільного життя.

Початок систематичної шкільної освіти — це нова соціальна роль, нові обов'язкові вимоги, якісно нові завдання, які ставить перед дитиною соціум. Діти, які саме у 1-му класі змогли адаптуватися до шкільного життя, дістати задоволення від своїх успіхів, як правило, успішно навчаються не лише в початковій, а й в основній та старшій школі. Для того, щоб адаптуватися у нових умовах шкільного життя, успішно долати труднощі й постійне психічне навантаження і стрес, дитина має бути насамперед здоровою.

Здоров'я — це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Це стан душевного, фізичного і соціального благополуччя. Це позитивне відчуття життя, повний вияв життєвих сил, багатогранна тривала соціальна активність, гармонійний розвиток особистості. Виокремлюють фізичний, психічний, соціальний і духовний рівні здоров'я, які взаємопов'язані та доповнюють один одного.

Фізичне здоров'я — це правильне функціонування організму і кожної з його систем.

Дитина, яка має йти до школи, повинна бути готовою до неї насамперед фізично.

Ознаками фізичного здоров'я першокласника є позитивні зміни у фізичному і функціональному розвитку дитини. Вони ви­ражаються в тому, що дитина рідко хворіє, швидко і без усклад­нень видужує, має сильний імунітет, міцний сон, нормальний апе­тит, хорошу фізичну і розумову працездатність, правильну поста­ву. У неї відповідно до віку розвинена моторика, тобто наявність елементів техніки всіх видів життєво важливих рухів, володіння певними уміннями і навичками у спортивних вправах та іграх.

Психічне здоров'я — це рівновага й сталість психіки, адек­ватне сприйняття реального світу, нормальна діяльність вищих психічних функцій (почуттів, волі тощо). Це розвиток довільних дій, уміння докласти вольові зусилля: витримку , наполегливість, рішучість, сміливість для досягнення поставленої мети. Цей рівень здоров’я виражається у позитивному емоційному настрої, відчутті безумовного прийняття, захищеності, любові.

Соціальне здоров'я — функціонування особистості як по­вноправного члена суспільства; доброзичливі, безконфліктні взаємини в сім'ї, соціумі, статева ідентифікація. Для дітей дошкільного віку— це цікавість до оточуючого світу, вміння підкорятися вимогам дорослого, сформованість навичок само­обслуговування та гігієнічних навичок відповідно до віку, вміння налагоджувати адекватні стосунки з дорослими та однолітками тощо.

Духовне здоров'я можна визначити як спроможність особистості будувати своє життя відповідно до гуманістичних ідеалів, що виробило людство упродовж історії. Його характери­зують здатність людини співчувати, співпереживати, надавати до­помогу іншим, бажання поліпшити навколишнє життя, прагнення до самовдосконалення, відповідальне ставлення до себе і сво­го життя.

Велике значення у формуванні здоров'я дитини має сім'я.

У цьому віці найбільший авторитет має той з батьків, хто однієї статі з дитиною. Його емоційно неприйнятна поведінка може травмувати дитину. У цьому разі у дітей простежується порушення розвитку впевненості у собі: хлопчики стають боязкими, а дівчатка тривожними. Психологічні дослідження довели, що часто-густо не­врозу у дітей передує невроз у батьків (чи одного з них). Отже, сім'я справляє великий вплив на вікову та індивідуальну специфіку дитини, на перспективи подолання нею можливих по­дальших психологічних ускладнень.

Водночас дитина не є об'єктом чиїхось впливів — вона активний діючий суб'єкт. Важливу роль відіграють особливості сімейного виховання. Негатив­ний вплив мають такі особливості виховних впливів як: низька згуртованість сім'ї, що призводить до емоційної напруги, високої ступені суперечливості, непослідовності і неадекватності у ви­ховних впливах; неадекватна віку висока ступінь опіки, обмежен­ня і контролю по відношенню до будь-яких сфер життєдіяльності дітей; підвищена стимуляція можливостей дітей, тому, не див­лячись на загальне позитивне ставлення до них, часте засто­сування погроз, морального тиску. Розумні вимоги до дити­ни, її емоційне прийняття з боку батьків, демократичний стиль спілкування — все це сприяє адекватному ставленню дитини до власного здоров'я.

Отже, дорослі мають так організувати середовище, в якому живе й розвивається дитина, щоб вона була насам­перед здоровою, що сприятиме повноцінному розвитку дитини на всіх етапах онтогенезу. На це спрямовані посильні фізичні на­вантаження, якісне харчування, загартування, достатня кількість повноцінного сну, психологічний комфорт, позитивний емоційний настрій, здатність співчувати і розуміти іншого, відчуття безумов­ного прийняття, захищеності, любові.

Використана література : Дитячий садок №19 ( 547) 2010р.