Водохрещення: велике свято — велика традиція
19 січня — день, коли
грекокатолики та православні відзначають велике свято — останнє різдвяне свято,
відоме як Водохрещення Господнє, або Богоявлення чи Орданія (Йордан). Це свято
встановлено церквою на згадку про хрещення Ісуса Христа у річці Йордан: відповідно
до канонічних Євангелій, саме підчас цього обряду на Ісуса зійшов святий Дух,
що з'явився у вигляді голуба (звідси й друга назва свята — Богоявлення).
Сьогодні нам невідомо, як
відбувалося перше йорданське водосвяття — відомо лише, що обряди великого
водосвяття творилися сотнями років: десь починаючи із XIII століття чин почав
все більше наближатися до сучасного, й протягом XIV-XVI ст. набув майже нинішніх
форм.
Згадка про йорданське водосвяття
на наших рідних землях вперше з'являється в Іпатіївському літописі 1148 року,
де обряд називається саме «Водохреща», тобто хрещення води. Спочатку водосвяття
і в нас відбувалося лише в притворі церкви, але у середині XVI ст. набуває сили
новий звичай, за яким хрещення води в день свята відбувається на річках або
біля джерел.
За тиждень до свята чоловіки
вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою
або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста.
Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це
«царські врата».
На березі річки, знову ж таки
біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння,
потім священик занурює в річкову воду (в ополонку, йордань) хрест під спів хору
«Во Йордані хрещуся тобі, Господи…». Ось тепер вода вважається освяченою, і
люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх
процедур громада повертається додому. За народними віруваннями, коли священик
опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею
до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися
повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За
легендою, на Водохрещення вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.
Принісши додому свячену воду,
господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед
їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися
йорданською водою — задля вроди та здоров’я. Подекуди зберігається звичай
співати господарю оселі величальні пісні:
Гей, пане господарю,
У господі, як в
раю:
У тебе воли
половії,
У тебе плуги
золотії,
У тебе двори
кедровії,
У тебе столи
калиновії…
Величальні пісні годиться завершувати побажаннями добра,
щастя, злагоди та багатства, наприклад, такими:
Гей, пане господарю,
Щасти, Боже, з
Йорданом,
І з водицею, і з
царицею,
З усім домом, з
усім добром,
І з
синами-соколами,
І з
дочками-чічками…
У відповідь на таке щедре
побажання всього найкращого господар дому обдаровує співців грішми.
Перший
понеділок після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні
страви.
Отож, вшануймо традиції предків, панове!
luchesk.com.ua
