Водохрещення: велике свято — велика традиція



            Водохрещення: велике свято — велика традиція

19 січня — день, коли грекокатолики та православні відзначають велике свято — останнє різдвяне свято, відоме як Водохрещення Господнє, або Богоявлення чи Орданія (Йордан). Це свято встановлено церквою на згадку про хрещення Ісуса Христа у річці Йордан: відповідно до канонічних Євангелій, саме підчас цього обряду на Ісуса зійшов святий Дух, що з'явився у вигляді голуба (звідси й друга назва свята — Богоявлення).
Сьогодні нам невідомо, як відбувалося перше йорданське водосвяття — відомо лише, що обряди великого водосвяття творилися сотнями років: десь починаючи із XIII століття чин почав все більше наближатися до сучасного, й протягом XIV-XVI ст. набув майже нинішніх форм.

Згадка про йорданське водосвяття на наших рідних землях вперше з'являється в Іпатіївському літописі 1148 року, де обряд називається саме «Водохреща», тобто хрещення води. Спочатку водосвяття і в нас відбувалося лише в притворі церкви, але у середині XVI ст. набуває сили новий звичай, за яким хрещення води в день свята відбувається на річках або біля джерел.   
За тиждень до свята чоловіки вирубують із річкового льоду хрест великого розміру, обливають червоною фарбою або й просто буряковим квасом. Так само з льоду вирубують престол побіч хреста. Завершують святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки — це «царські врата».
На березі річки, знову ж таки біля льодового хреста, відбувається ще одне нетривале святкове богослужіння, потім священик занурює в річкову воду (в ополонку, йордань) хрест під спів хору «Во Йордані хрещуся тобі, Господи…». Ось тепер вода вважається освяченою, і люди набирають з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх процедур громада повертається додому. За народними віруваннями, коли священик опускає хрест у ополонку, з річки вистрибує нечиста сила, і гуляє вона землею до тої пори, поки якась жінка не випере в річці білизну. Господині не квапилися повертати нечисту силу у воду — хай побільше її загине від сильних морозів. За легендою, на Водохрещення вода в річці на якусь мить перетворюється на вино.
Принісши додому свячену воду, господар кропить усе в оселі й господарстві. Уся родина сідає до столу, перед їжею випивши свяченої води. Після обіду дівчата йдуть до річки, щоб умитися йорданською водою — задля вроди та здоров’я. Подекуди зберігається звичай співати господарю оселі величальні пісні:

Гей, пане господарю,
 У господі, як в раю:
 У тебе воли половії,
 У тебе плуги золотії,
 У тебе двори кедровії,
 У тебе столи калиновії…

Величальні пісні годиться завершувати побажаннями добра, щастя, злагоди та багатства, наприклад, такими:

Гей, пане господарю,
 Щасти, Боже, з Йорданом,
 І з водицею, і з царицею,
 З усім домом, з усім добром,
 І з синами-соколами,
 І з дочками-чічками…
У відповідь на таке щедре побажання всього найкращого господар дому обдаровує співців грішми.

Перший понеділок після Водохрещення — святий. Цього дня можна їсти тільки пісні страви.   
Отож, вшануймо традиції предків, панове!
                                                                                                             luchesk.com.ua