Вплив «чарівного» екрану на малюка


Історія розвитку цивілізації пам’ятає кілька інформаційних революцій: винахід писемності, друкарства. З появою електрики з’явилися радіо, телефон, телеграф, персональний комп’ютер. Тепер - глобальна мережа Інтернет. Світ вступив у нову, інформаційну, еру, настав час мережевих спільнот та організацій без кордонів. Відбувається постійне та стрімке наростання обсягу різноманітної  інформації у світі. Цей процес отримав  назву «інформаційний вибух».
 З 1994 року 26 листопада традиційно відзначається Всесвітній день інформації. ЇЇ занадто багато, тому  людям загрожує інформаційне перенасичення, від якого страждають не лише дорослі, а й діти. Інформація, що отримується дитиною з екрану (телевізора чи комп’ютера), володіє  надзвичайною силою навіювання і наслідування та сприймається нею як істина . І якщо доросла людина може провести межу між реальним світом і віртуальним, то дитина ще  не в змозі це зробити.

Чи всі знають, що перегляд телевізора, як це не дивно, призводить до великих витрат енергії? Людині здається, що вона сидить і фізично відпочиває, однак зорові картини, що швидко міняються на екрані, безперервно активізують у її довгочасній пам’яті безліч образів, зоровий    ряд телеекрану вимагає безперервного усвідомлення візуального матеріалу. Породжувані ним асоціативні образи потребують певних інтелектуальних та емоційних зусиль щодо їхньої оцінки та загальмування.
Нервова система, особливо у дітей, не в силах витримати такий інтенсивний процес навантаження, через 15-20 хвилин формує захисну гальмівну реакцію у вигляді вираженого гіпнотичного впливу, котрий різко обмежує сприйняття і переробку інформації, але посилює процеси програмування поведінки. Тому, незалежно від свого змісту телепередачі, вводячи глядача у змінений стан психіки, на тлі прогресуючого трансу можуть формувати  негативні поведінкові програми - прищеплювати погані звички, формувати  викривлене сприйняття  дійсності, сприяти неврозам і агресії.
Дорослі мають знати, що сприйняття віртуальної інформації дитиною залежить від віку: до 3-4 років її приваблює лише рух на екрані, а змісту мультфільмів вона поки не розуміє; від 4 до 7 років діти ледь розрізняють реальне і уявне, можуть  співставляти себе з улюбленими героями; після 7 років дитина може співвідносити образи і сюжети з реальністю, бо вже є уявлення про час і простір, вона навчається міркувати. Таким чином, приблизно з 7 років діти можуть здійснювати  самостійний перегляд телепередач. Батькам потрібно направляти вибір дитини, допомагаючи їй дорослішати, пізнавати себе і навколишній світ. Дорослі повинні розуміти, що є передачі корисні для дітей, а є шкідливі.
Заміщення рухової активності, яка в цей період повинна бути переважаючою, позбавляє дитину ігор, фізичних вправ, читання, тобто таких видів діяльності, які для психофізіологічного розвитку дитини мають вагоміше  значення, ніж телепередачі. Занадто інтенсивний перегляд телепередач може провокувати аутизм у маленьких дітей. 
Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам’ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим.
Проводьте більше часу зі своєю дитиною в спільних заняттях, іграх, прогулянках – ніякі «мультики» не замінять малюкам батьківського тепла.

Криворучко Г.І., вихователь ДНЗ «Золота рибка»
                                                                        Диниско О.А., практичний психолог закладу