Про те, що сьогоднішні
діти не такі, як іще десять років тому, говорять і досвідчені вихователі, і
науковці. Багатьох сучасних дошкільнят називають “складними”, їхні інтереси,
висловлювання,вчинки нерідко не лише бентежать дорослих, а й заганяють у глухий
кут. Як зрозуміти цих дітей і як взаємодіяти з ними? Сьогодні пропонуєм практичні
поради які допоможуть педагогам і
батькам обрати правильну тактику виховного впливу.
Правила взаємодії,з
дитиною
Висловлюйте
дитині свої виховні настанови наодинці — вдома, чи в приміщенні дитячого садка.
Малюку легше впоратися із самим собою в просторі
кімнати, а не на безмежній території вулиці. Він краще зрозуміє інструкції
дорослого, менше розпорошуватиметься його увага та менше знайдеться глядачів,
яким він охоче демонструватиме свою істерику.
Погодьтеся: дитину
завжди складніше заспокоїти на вулиці, на майданчику. Крім того, там у вас там буде
багато»порадників і помічників», чия думка не завжди збігатиметься з вашою, та
й просто цікавих глядачів.
Будьте
послідовні й невідступні
Якщо
ввели якесь правило, завжди дотримуйтесь його незалежно від настрою, втоми або
зайнятості.
Дуже часто
доводиться спостерігати таку
картину. Дорослий дозволяє дитині те,
що вчора забороняв, щоб спокійно поговорити по
телефону, закінчити якусь справу абощо. У дитячому садку так само можна
спостерігати подібну помилку. Ще вчора вихователь забороняв дітям будувати
пісочний будинок на асфальтованій алейці, а сьогодні вони встигли звести там
фортецю, поки дорослі обмінювалися новинами. Дитина не може прорахувати, чому
те, що не можна було вчора, можна сьогодні.
Збираючись
“повчати” дитину, зважте, чи зможете досягти результату тут і зараз
Чи підходять для
цього час і обстановка? Якщо ви не в змозі довести виховний процес до кінця,
навіть не починайте розмову на цю тему. Не обтяжуйте дитину нескінченними зауваженнями
та окриками. Не акцентуйте увагу малюка на проблемі, спробуйте все владнати
спокійно.
Дуже часто
доводиться спостерігати, як дорослі навіть не помічають, як дратують дітей,
роблячи непотрібні зауваження: “Ти куди пішов! Не чіпай це! Сиди спокійно!”.
Тільки й чути окрики, але при цьому дорослий сам нічого не робить. Пригадайте
ситуацію біля телевізора або в ігровій зоні групи. Правильна поведінка
дорослого — підійти до дитини й діяти разом з нею. І дарма, що їх у групі ЗО.
Візьмете під контроль найактивніших, й інші поводитимуться спокійніше.
Роблячи дитині зауваження,
використовуйте менше слів
Окриками й
дистанційним керуванням дитину заспокоїти не можна! Говоріть тихо, чітко,
двома-трьома простими реченнями. Не повторюйтеся.
Якщо ви кажете: “Ти куди пішов?!”, розберіться
із самим собою. Ви запитуєте чи забороняєте? Якщо запитуєте — це вам потрібно
для інформації? Якщо забороняєте, продовжте: “Ти куди пішов? Туди йти
небезпечно!”. І будьте напоготові до подальших дій, якщо дитина не послухається
Перш ніж щось вимагати від дитини,
подумайте, як ви діятимете, якщо вона вас не послухається
Це стосується як
правил і принципів, уже відомих дитині, так і нових важливих зауважень.
І наостанок ще
кілька порад.
Бажаючи
переключити дитину на інший вид діяльності, варто попереджати її про це
заздалегідь, поки не сформується правильне розуміння інструкцій дорослих.
Суміш з поспіху,
вседозволеності, батьківської безвідповідальності формує сучасного малюка
запальним, нетерплячим, таким, що не визнає заборон та авторитетів.
Правильна,
спланована, обміркована, усвідомлена, послідовна й систематична поведінка
дорослого здатна усунути аномалії поведінки дитини. Поводячись правильно, ми
зможемо розвинути у малюка саморегуляцію й самоконтроль, добру увагу,
скоригувати процеси збудження й гальмування не тільки в дитини а й, як
наслідок, у самого себе. Пригадується відома вчительська репліка: “Так
пояснював, що й сам зрозумів”.
Зваживши все,
сказане вище, маємо поміркувати, хто ж погано поводиться. ■
Вихователь – методист Оськіна І.Ф.
Використані матеріали «Дошкільне виховання», 4,2014р.
